Берегозахисні споруди - призначені для захисту берега і прилеглих територій від руйнівної дії хвиль, течій і льоду. Їх також влаштовують для розширення міських і портових акваторій. У районах з великими коливаннями рівня моря берегозахисні споруди можуть призначатися не тільки для захисту берега від руйнівної дії хвиль і течій, але також і для забезпечення незатоплення прилеглих до берега територій.

Берегозахисні споруди є одними з найбільш поширених конструкцій гідротехнічних споруд. Їх зводять як в межах акваторії портів, так і на відкритих узбережжях. У першому випадку вони будуються в місцях сполучення основних портових споруд для захисту від розмиву незабудованих ділянок берегової лінії, а також для благоустрою території порту.

Позапортові берегоукріплення споруджуються для захисту від розмиву ділянки сполучення огороджувальної споруди з берегом, прибережної смуги з курортними комплексами, населеними пунктами, промисловими об'єктами, зализницями і автомобільними дорогами. Часто берегоукріплення створюються для захисту від розмиву існуючого або знову відсипаного пляжу, а також для захисту хоч і не забудованих, але цінних ділянок узбережжя.

Способи захисту морських берегів і споруд діляться на дві групи: способи пасивного та активного захисту.

При способі пасивного захисту зміцнення берега здійснюється хвилезахисними спорудами, які приглушують енергію хвиль безпосередньо своєю конструкцією. Споруди пасивного методу безпосередньо захищають береговий укіс від впливу хвилювання, течії і льоду. Вони виконують пасивну роль, здійснюючи тільки завдання збереження ділянки берега, який існував до їх зведення. Сюди відносяться поздовжні берегоукріплювальні стінки і споруди укісного, напівукісного і ступеневого типів, а також берегові дамби.

При способі активного захисту зводяться споруди, які в значній мірі гасять енергію хвиль на підході до берега. Берег зміцнюється спорудами, що затримують наноси, в результаті чого перед цією ділянкою берега утворюється захисна смуга пляжу, на якому відбувається руйнування хвиль, що підходять до берега. До числа активних способів захисту відносять поперечні буни і поздовжні берегоукріплювальні хвилерізи.

Буни представляють собою штучні споруди, розташовані перпендикулярно або під кутом до берега і підносяться над поверхнею води. Призначення бун - перепинити шлях руху уздовжберегових наносів і сприяти таким чином розширенню пляжу. Крім того, при наявності уздовжберегових течій, що підмивають береги, буни відхиляють їх.

Берегоукріплювальні хвилерізи є підводні перешкоди, розташовані паралельно берегу, на деякій відстані від нього. Головне їх призначення - утримання наносів від переміщення в сторону великих глибин. Вони зазвичай споруджуються в комбінації з бунами (траверсами).

Часто застосовуються берегоукріплення комбінованого типу, де є споруди активного і пасивного методів.

Для захисту берегової лінії в портах застосовують споруди пасивного методу захисту. На відкритому морському узбережжі в умовах інтенсивного хвилювання найчастіше застосовують активний метод захисту або споруди комбінованого типу. Активний метод застосовується і в тих випадках, коли розраховувати на накопичення наносів не доводиться внаслідок їх відсутності, а ставиться лише завдання захисту від руйнування берега з штучно відсипаним пляжем. Забезпечення збереження природного або штучно створеного пляжу є найкращою гарантією захисту берега від руйнування.

Однією з серйозних причин руйнування берегів є дефіцит уздовжберегових потоків наносів через скорочення твердого стоку річок внаслідок господарської діяльності людини (будівництво гребель тощо). Іншою причиною є вилучення пляжного матеріалу для будівельних цілей. Ще однією причиною є будівництво на узбережжі виступаючих у море гідротехнічних споруд різного призначення, що порушують усталений режим руху наносів.